Хід виховного заходу

 І. Організаційний момент. Учні розташовуються по місцях.

 Лунає пісня «Тече вода в синє море…».  На сцені стоїть стіл, прикрашений рушником і квітами. За столом троє ведучих – викладачі І курсу. Ще один викладач знаходиться в залі, він керує технічними пристроями. Під час проведення відкритого виховного заходу за допомогою мультимедійних пристроїв демонструється презентація «Тарас Григорович Шевченко».

ІІ. Ведучий 1 звертається зі словами привітання   до учнів І курсу

 Шановні учні! Сьогодні, в цій святковій залі ми раді вас щиро вітати зі вступом в наш навчальний заклад. В усіх навчальних закладах нашої держави за наказом міністра освіти України проводиться урок знань, присвячений 200-річчю Тараса Григоровича Шевченка. Постать Кобзаря настільки значна і велична, що за нею досить важко побачити звичайну людину, яка колись так само кохала і зраджувала, боялась і ненавиділа.

       То яким же був Тарас насправді?

Ведучий 2

9 березня 2014 року виповнюється 200 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – поета, художника, мислителя, палкого патріота України.

       Кожна нація, якій пощастило відкрити і висловити свою творчу ідентичність, своє глибинне самопізнання, базу національної культури, осягнула це могутнім словом свого національного пророка. Серед тих щасливих, вибраних народів є і ми, українці. І ось чому: поляки дістали Міцкевича, німці – Гете, англійці мають Шекспіра, італійці – Данте, Росія гордиться своїм Пушкіним, а ми, українці – Тарасом Шевченком.

 Він, безсмертний Тарас, для нашого народу – явище унікальне, неординарне. Тому все, що з ним пов’язане, дороге нам і рідне.

Ведучий 1 звертається до залу із запитаннями.

виступ учня  1       ( читає вірш1)

У старій хатині

В кріпака колись,

В тихий день весняний

Хлопчик народивсь.

Благословен тот день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

Ведучий 3

ДИТИНСТВО ТА ЮНІСТЬ ПИСЬМЕННИКА

Т.Г. Шевченко народився 9 березня 1814 р. в селі Моринцях, Звенигородського повіту, Київської губернії, в сім'ї селянина-кріпака. Рано втративши матір, а потім і батька, він з дитинства зазнав багато горя, відчув на собі весь тягар кріпацтва.

       Деякий час Шевченко був у навчанні в д’яка-вчителя на становищі школяра - "попихача". Вже у ті роки в нього виявляється великий потяг до малювання. Після невдалих спроб знайти собі в сусідніх селах учителя малювання, Шевченко повертається до свого села і стає наймитом у попа.

       Коли Шевченкові йшов 15 рік, його взяли за слугу-козачка до молодого пана Енгельгардта. Разом з паном Шевченко їде до Києва, а потім живе у Вільно і в 1831 р. приїжджає до Петербурга. На 18-му році життя Шевченка законтрактовано до цехового майстра живопису Ширяєва. Випадково знайо¬миться він з художником І. Сошенком, а через нього — з відомими художниками й письменниками: К. Брюлловим, В. Жуковським, О. Венеціановим. Є. Гребінкою та ін. 22 квітня 1838 року Шевченка викуплено у пана Енгельгардта за 2500 крб. асигнаціями. Молодий художник стає вільним слухачем Академії мистецтв, одним з улюблених учнів і товаришів К. Брюллова.

Виступ учня 2 (читає вірш)

Довіку вдячний

Був Тарас Шевченко,

Що в саду Перербурзьким

Стрів його Сошенко.

Сошенко й Григорович

У розумнім колі

Вирвали талант вкраїнський

З тяжкої неволі.

Всю неправду, всі нещастя,

Що душили груди

Виливав він на папері

Піснею між людьми.

Ведучий 1

ТАЛАНТ

 Свої  поезії Шевченко писав з надзвичайною легкістю – наче  жартома: міг не тільки слухати при цьому розмови присутніх, а й сам брати в них участь.  Уявіть: йде салонна розмова, присутні жваво обговорюють якусь подію… і раптом з’являється новий вірш…

 Ведучий 1 декламує

 …Світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зострічає.

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Меж ярами над ставами

Верби зеленіють.

Сади рясні похилились,

Тополі по волі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.

І все-то те, вся країна

Повита красою,

Зеленіє, вмивається

Дрібною росою,

Споконвіку вмивається,

Сонце зострічає...

І нема тому почину,

І краю немає!

Ведучий 2

Шевченко був академіком гравюри Петербурзької академії мистецтв. Він залишав по собі багату спадщину: сотні закінчених картин олією, сепією та аквареллю, понад 30 офортів, близько 1300 малюнків. До того ж, не все збереглося. Шевченко був віртуозом інтимного співу. Мав добрий слух, невеликий але гарний голос. Знав безліч українських пісень. Часто співав соло, а свою улюблену "Зіроньку" виконував так, що загіпнотизовував слухачів. Окрім того, був талановитим оповідачем і прекрасним декламатором. Запальний театрал і приятель найвидатніших акторів – свого часу, під час солдатчини він проявив блискучі акторські здібності.

Демонстрація кліпу  «Шевченко великий поет і художник»  з музикальним супроводженням, де відображаються творчі роботи митця.

Ведучий 3

ОТОЧЕННЯ

Друзями Шевченка були відомі культурні й мистецькі діячі Росії. Так, він переселився до відомого художника Карла Брюлова, щоб опікуватися ним під час хвороби, викликаної любовною драмою. Шевченко був серед небагатьох приятелів автора прославленого полотна "Останній день Помпеї". Геніальний актор Щепкін настільки любив Шевченка, що 70-річним спеціально приїхав на зустріч до Тараса Григоровича у Ніжній Новгород. Для вже поважного старця це був справжній подвиг. Ніхто з таким ентузіазмом не приймав Шевченкових творів і не декламував їх, як цей видатний актор Росії. Відомий історик Микола Костомаров, який був з поетом у близьких стосунках, під час похорону Шевченка почав промовляти, але, схвильований, заридав і пішов геть.

       Шевченко був у дружніх стосунках з усією українською елітою – Кулішем і Гулаком – Артемовським, Гребінкою і Марко Вовчок, Квіткою Основ’яненком і Максимовичем.

Виступ учня    (читає вірш 3)

 Великий титане!

Справдилися думи твої.

Приймай же данину

Любові і шани

Од вільних народів

Нової сім’ї.

Поколінні поколінню

Про тебе розкаже.

І твоя, Кобзарю, слава

Не вмре, не поляже.

Ведучий 1

СЛАВА

 В Україні Шевченко мав таку велику популярність, що поміщики навперейми запрошували його в гості, а коли поет входив до зали, то всі присутні стовплювалися при вході, і навіть чванькуваті пані, що інакше не розмовляли, як по – французки, очікували його появу з великою цікавістю. Він був предметом загальної уваги і захоплення.

       Повертаючись пароплавом із заслання, недавній рядовий Шевченко мешкав у каюті самого капітана і був постійним гостем подорожуючих мільйонерів. Уся петербурзька еліта: найславетніші вчені, письменники, політичні діячі, митці, артисти, композитори, колишні політичні вигнанці і в’язні, модні красуні, аристократи й студенти, урядовці усі вони строкатим і галасливим натовпом після заслання оточили Шевченка, не даючи йому ні відпочити , ні зайнятися своїми справами. Його мало не носили на руках.

       Про його популярність свідчить і те, що автопортрет Шевченка купила дядина царя Олександра ІІ, велика княгиня Олена Павлівна, вдова царевого дядька, а один з офортів - граф Олександр Іваров, син колишнього міністра освіти.

Демонстрація кліпу  «Думи мої, думи»  з музикальним супроводженням, де відображаються роботи митця  та оточення митця.

Ведучий 2

ОСТАННІ ДНІ ПОЕТА

Про своє фізичне здоров’я Шевченко дбав мало. А воно було дуже надірваним ще в часи заслання. Окрім того, був рідкісним працелюбом. Уже наприкінці вересня 1860 року стало помітно, що поет вельми хворий. Однак він про це нікому не говорив і весь віддавався праці. лише 23 листопада поскаржився лікарю на біль у грудях. Той порадив не виходити на двір. Домашній карантин Шевченко витримав до Різдва. Казав: "Щоб і на Різдво не виходити? А кутя? А узвар? Ні, не всиджу: колядувати хоч рачки полізу до куми! Це колядування цілком надломило його організм.

       Діагноз лікарів був невтішний: водяна хвороба. Останні дні Шевченко провів у великих муках. Проте жоден стогін не вирвався з його грудей. Шевченко лише стискав зуби, виривав ними вуса, давлячи в собі болі, що його мучили.

       У неділю 10 березня о п’ятій ранку, зійшовши по сходах до майстерні, він охнув і впав. Так перестало битися серце Тараса Шевченка.

Виступ учня 4 (читає вірш 4)

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, Титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником зовем.

Учні співають пісню «Одна калина», ведучі та зал підтримують їх оплесками.

Кравцова С.Б.